За сибіром сонце сходить

Обновлено: 16.05.2024

Існує близько сорока варіантів пісні про Устима Кармалюка — легендарного ватажка селянських загонів, які боролися проти панського гніту. Знущання над кріпаками були такі, що терпіти не ставало сил. Устим Кармалюк теж утік, зібрав загін "славних хлопців" і став відновлювати справедливість —у багатих забирати, а бідним віддавати. "Отак гроші поділивши, я гріхів не маю", — говорить він. Кармалюка кілька разів ловили, карали, засилали до Сибіру, але він щоразу тікав і продовжував свою справу. Проте не відчував себе щасливим, адже, хоч і "не в кайданах, а все ж не на волі", не бачить жінки й дітей, не має хати.

Володимир Винниченко, "За Сибіром сонце сходить" (читати та завантажити)

— А я зна-а-ю!
А саме ще й похитується собі з боку на бік та хитренько посміхається, ніби й справді щось знає. А це тільки для того, щоб сказали, бо коли, мовляв, сам уже знає, то чого ж ховатися від нього. А потім, як і це не помагає, то ще хитріше підморгне і заведе:

За Сибіром сонце сходить,
Гей, там і заходить.
Гей, там славний Кармелюка
Десь по світі бродить.

Та й дивиться: а що, повірили, що знає, чи ні? А воно тільки того й знало, що Гаврик чогось тепер усе цієї пісні співав та, співаючи, якось чудно часом на Михася подивлявся. А коли б воно, дурненьке, справді знало, на яке діло вони йшли, так од страху телям би заревло!
Отож Михасеві клопоту було по самісінькі вуха і за себе, і за Гаврика. Щоб чого часом не забути, він усе, що треба було зробити, на папірчик списав. Папірчик той сам гарненько розграфив квадратиком, цифрами позначив і коло кожної цифри що треба й попроставляв:
1. Лопати.
2. Пістолети.
3. Порох.
4. Ножичок.
І так аж до двадцяти трьох.

Я нікого не вбиваю,
В серці жалість маю,
Я в багатих одбираю,
Бідних наділяю.

За Сибіром сонце сходить,
Гей, там і заходить.
Гей, там славний Кармелюка
Десь по світі бродить.

Ну, нарешті, Сьомко рушив! Не діждалося, шмаркля.
Хлопці трохи підождали й потихеньку посунули й собі за ним другим боком вулиці. І аж тоді тільки легко, на всі груди зітхнули, як завернули праворуч у ту вулицю, що вела до степу.
— Ну, брат, тепер наддай ходи! — сердито сказав Гаврик. — Наганяймо, що простояли. Притиснувши руками лопати, щоб не бовтались, Михась і Гаврик рішуче, завзято погнали вулицею. Болото ще не висхло на тротуарі й аж хлюпало часом на ноги та на пальта. Та тепер байдуже: розбійникам не страшно, чи задрипані в них чоботи, чи ні, ніхто їх за це не вилає, ні вуха не намне. Самі собі пани, хоч по самі ці вуха задрипуйся.
Гаврик навіть іноді відсував шапку на потилицю й потихеньку наспівував:
За Сибіром сонце сходить,
Гей, там і заходить.

*Хопить (розм.) — вистачить.

За Сибіром сонце сходить,
Гей, там і заходить.. .

Гаврик хотів підвестися, подивитися, заспівати й собі, але сонце так солодко, так гаряче гріло все тіло, в лісі стояв такий чудесний дух уксусу, що він ліг головою в траву й поплив легко-легко, як біла, пухнаста хмарина.

*2 Малпочки (розм.) — мавпочки.

*3 Зельцерська будочка — мова йде про кіоск, у якому продавали газовану воду.

*4 Примадикували (розм.) — прилаштували.

За матеріалами: Винниченко Володимир. Намисто. Оповідання. Упорядник Йосип Брояк. Художник Людмила Ільчинська. Видавництво "Веселка, 1989 р., стор. 254 - 286.

Залетів горобець

Залетів горобець
В колгоспну комору,
Та й сів же він відпочити
На пшеничну гору.
Як уздрів горобця
Комірник в коморі,
3 риком, з галасом зібрав
Всіх людей із двору.
"Ой, рятуйте, люди добрі,
Злодії ввірвались,
Вони в мене тонн із десять
Пшениці вже вкрали.
Тепер треба складать акта,
Щоб її списали,
Щоб на мене колгоспники
Нічого не мали".
І склав акта комірник,
Правління ствердило,
На горобця вину склало
Любо, тихо й мило.
Цвірінькає горобець,
Комірник сміється:
Десять тонн пшениці вкрав,
Уже не вернеться.
У вирії десь високо
Цвірінькають горобці.
А комірник сидить дома,
Їсть пшеничненькі млинці.
Стережися, комірник,
Щоб ти не вдавився
Та в народному суді
Ти не появився.

УкрЛіб — скорочення від Ukrainian Library (українська бібліотека). Метою створення цього сайту було зробити українську літературу доступною для всіх, хто бажає її читати.

УкрЛіб © 2000 — 2021, Євген Васильєв
При використанні матеріалів сайту, посилання на УкрЛіб обов'язкове.

Історичні пісні — Зажурилась Україна (скорочено)

Зажурилась Україна,
Бо нічим прожити.
Витоптала орда кіньми
Маленькії діти.
Котрі молодії —
У полон забрано;
Як зайняли, то й погнали
До пана, до хана.
Годі тобі, пане-брате.
Ґринджоли (1) малювати,
Бери шаблю гостру, довгу
Та йди воювати!
Ой ти станеш на воротях,
А я в закаулку,
Дамо тому стиха лиха
Та вражому турку!
Ой ти станеш з шабелькою,
А я з кулаками.
Ой щоб слава не пропала
Проміж козаками.
Ой козак же до ружини,
Бурлака до дрюка:
Оце ж тобі, вражий турчин,
З душею розлука!
(1) Гринджоли — санки.

Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло)
Українська історична пісня "Зажурилась Україна" змальовує той час, коли на нашу землю нападали татарські, турецькі завойовники Вони палили міста і села, грабували, а молодих чоловіків, парубків, дівчат та дітей забирали в полон, щоб зробити рабами. Із таким становищем не можна було миритися. Пісня закликає всіх — од козака до бурлака — дати дружну відсіч нападникам, провчити їх. Незважаючи на те, що йдеться про сумні й серйозні речі, твір пройнятий притаманним українцям гумором.

Історична пісня "За Сибіром сонце сходить" Аналіз пісні

Тема: сповідь українського месника Устима Кармалюка про своє життя.

Ідея : уславлення селянського ватажка, для якого народні інтереси є вищими за особисті.

Основна думка: не миритися з несправедливістю.

Рід літератури: ліро-епічний твір.

Жанр: історична пісня.

Експозиція: повернення Кармелюка зі Сибіру.

Зав’язка: не може змиритися з несправедливістю.

Розвиток подій: Кармелюк «зібрав собі славних хлопців».

Кульмінація: «асесори, ісправники за мною ганяють», «зовуть мене розбійником» .

Розв’язка: «я багатих убиваю, бідних награждаю»

Епілог: «так гроші розділивши, гріха я не маю».

Епітети: «гірко заплачу», «тяжкая робота», «гіршая неправда», «славних хлопців», «нудно ждати», «вічная скорбота».

Метафора: «багач панує», «у розкошах…днює й ночує», «Зібрав собі славних хлопців».

Гіпербола: «всю надію майте».

Антитеза: «не в кайданах, а все ж не на волі», «багатих убиваю, бідних награждаю», «з багатого хоч я візьму, убогому даю».

Звертання: «хлопці, не зівайте».

Оклики: «Ви на мене, Кармалюка, всю надію майте!»

Риторичні оклики: «Як згадаю про їх долю — сам гірко заплачу!», «А ще гіршая неправда — вічная скорбота!», «Більше ж вони людей вбили, як я гріхів маю!»

Риторичне запитання: «Що ж кому до того?»

Кількість строф – десять.

Вид строфи: двовірш.

Рими: зівайте – майте, долі – волі, бачу – заплачу, панує – ночує, робота – скорбота, до того – подорожнього, ждати – хати, ганяють – маю, вбиваю – награждаю, даю – маю.

За Сиб ром сонце сходить. Ур. з роману Не в ддавай

Портал Стихи.ру предоставляет авторам возможность свободной публикации своих литературных произведений в сети Интернет на основании пользовательского договора. Все авторские права на произведения принадлежат авторам и охраняются законом. Перепечатка произведений возможна только с согласия его автора, к которому вы можете обратиться на его авторской странице. Ответственность за тексты произведений авторы несут самостоятельно на основании правил публикации и законодательства Российской Федерации. Данные пользователей обрабатываются на основании Политики обработки персональных данных. Вы также можете посмотреть более подробную информацию о портале и связаться с администрацией.

За сибіром сонце сходить

Аналіз (паспорт) вірша (пісні) "За Сибіром сонце сходить):
Тема — оповідь від 1-ї особи про нелегку долю Устима Кармелюка — українського повстанця проти кріпосного ладу.

Ідея — засудження явища кріпацтва.

Літературний рід — ліро-епос.

Жанр — історична пісня.

Персонажі — Устим Кармелюк.

Художні засоби — епітети («тяжкая робота», «вічная скорбота», «славні хлопці»), повтори («чи хто», «маю жінку, маю діти»), метафора («сонце сходить»), гіпербола («скрізь багач панує», «розкоші превеликі», «більше вони людей вбили, як я гріхів маю»), риторичне запитання («Що кому до того. »), антитеза («Я багатих убиваю, бідних награждаю», «Маю жінку, маю діти, та я їх не бачу»).

Дивіться також:

Читайте также: